Не одразу. Поступово. Спочатку ви просто не просите, щоб він не подумав, що ви меркантильна. Потім терпите те, що не подобається. Далі не йдете туди, куди хочете. Не плачете, коли накрило, а намагаєтеся бути сильною.
В ліжку робите вигляд, що кайфуєте, коли всередині порожнеча.
Ви стаєте такою… м’якою. Тихою. Як домашній килимок біля дверей – завжди на місці, завжди готова, завжди помита.
Тільки чомусь він дивиться не на вас. А крізь. Не бачить у вас жінку, людину, а лише функцію.
Зручна жінка – та, яка боїться
Боїться, що піде. Що знайде іншу. Що розлюбить.
Тому вона зменшується, щоб не займати багато місця і не хотіти зайвого. Посміхається, коли груди стискає. Мовчить, коли хочеться кричати.
І в сексі мовчить теж.
Не каже, що їй потрібно більше часу. Що їй не подобається ця поза. Що вона хоче ніжності, а не швидкості. Що їй потрібні прелюдії, дотики, слова, погляд, а не просто «швидко і по справі».
Вона лежить. Розсунула ноги – і все, місія виконана. Головне, щоб він був задоволений. Щоб не образився. Щоб не подумав, що вона поламана. Або інша крайність – щоразу влаштовує в ліжку виставу, щоб він був задоволений.
Стає функцією для розрядки. І думає, що так його втримає.
Але правда в тому, що чоловіки не тримаються за зручних жінок
Вони звикають до них, як до старого дивана. Зручно, звично, безпечно. Можна не напружуватися. Живуть в ілюзії, що вони суперкоханці.
Бо ви не кажете «мені треба довше». Не просите «поласкай мене тут». Не зупиняєте його рукою і не говорите: «Зачекай. Повільніше. Інакше».
І ось ви лежите після сексу: він задоволений, засинає, а ви дивитеся в стелю. І в тілі тиша та внутрішній плач. Ні кайфу, ні розслаблення, ні близькості. Тільки порожнеча і думка: «Може, зі мною щось не так?»
Ні, люба. З вами все так.
Не так з тим, що ви забули: у вас є потреби.
Любов починається там, де з’являється межа. А секс – там, де з’являється голос.
Що змінюється, коли з’являється голос
Коли ви говорите: «Мені подобається ось так». Коли зупиняєте його руку і ведете туди, де вам добре. Коли не підлаштовуєтеся під його темп, а задаєте свій.
Коли не граєте стогони, щоб швидше скінчилося, а чесно кажете: «Мені треба ще. Не поспішай».
Коли ваше тіло не лежить мертвим вантажем, а рухається. Дихає. Відчуває.
Жива жінка в сексі – це не акторка з фільмів для дорослих. Вона може бути повільною, незграбною, невпевненою. Вона може не знати, що саме їй треба, але вона відчуває, коли «ні». І не боїться це сказати.
Вона не ідеальна. Але вона справжня. І ось парадокс: саме такої хочеться. Саме до такої чоловіки тягнуться.
Бо секс – це не про обслуговування. Секс – це діалог. А діалог можливий тільки там, де дві живі людини. Не одна жива, а друга килимок.
Ваша сексуальність – це не про те, щоб бути зручною
Це не про те, щоб завжди бути готовою. Не про те, щоб робити вигляд, що все гаразд, коли не гаразд. Не про те, щоб не відмовляти, коли не хочеться.
Ваша сексуальність – це про те, щоб відчувати себе. Знати, чого ви хочете. І мати сміливість це заявити.
Навіть якщо він звик до іншого. Навіть якщо йому було «зручніше» раніше. Навіть якщо вам страшно, що він подумає, ніби ви змінилися.
Запитайте себе чесно
- Коли востаннє ви відчували себе під час сексу? Не його – себе. Своє тіло, своє бажання, свій кайф.
- Коли востаннє ви просили те, що треба вам?
- Коли востаннє казали «ні», коли не хотіли?
Ваше тіло знає відповіді. Воно завжди знало. Просто ви давно перестали питати.
Почніть досліджувати себе – не для нього, для себе. Дізнайтеся, що вам насправді подобається. Де приємно. Як повільно чи швидко. Що розкриває, а що закриває. Ваша сексуальність – це ваша територія. І ви маєте право знати її краще за будь-кого.
Це відгук учасниці програми «Секс-терапія». Часто жінки приходять на курси з розвитку сексуальності й оргазмічності, не перебуваючи у стосунках. І більшість із них притягують у своє життя гідного партнера вже під час навчання.
Адже пари, де обидва партнери знають, чого вони хочуть, значно стійкіші та пристрасніші.
Якщо ви впізнали тут себе
Залиште заявку і моя команда безкоштовно розбере саме ваш запит та підкаже, який формат вам підходить.
Якщо звичка бути зручною тягнеться з дитинства, груповий формат її не розбере – тут потрібна індивідуальна робота з психологом. Починається з діагностичної сесії, на якій стає видно, де саме ви себе втрачаєте.
